загайний
ЗАГАЙНИЙ, а, е. 1. Який повільно, уповільнено робить що-небудь; неквапливий (про людину). Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи гайний у рухах, сміявся на повен.. рот (Вол., Місячне ібло, 1961,175).
2. На виконання якого витрачається багато часу; копіткий, забарний (про роботу, справу і т. ін.). В'язали [горох] в снопи, скиртували і молотили. Загайна й дуже трудомістка робота! (Рад. Укр., 16. VI 1962, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загайний | загайна | загайне | загайні |
Родовий | загайного | загайної | загайного | загайних |
Давальний | загайному | загайній | загайному | загайним |
Знахідний | загайний, загайного | загайну | загайне | загайні, загайних |
Орудний | загайним | загайною | загайним | загайними |
Місцевий | на/у загайному, загайнім | на/у загайній | на/у загайному, загайнім | на/у загайних |