гестапівець
ГЕСТАПІВЕЦЬ, вця, ч. Співробітник гестапо. За військовими частинами прийшли загони гестапівців (Панч, В дорозі, 1959, 246); Радянську партизанку привели, вірніше приволокли, після її третьої втечі. Рвані рани на руках і ногах,- гестапівці полювали на неї з собаками,- розпухле обличчя, вкрите синцями... (Жур., Вечір.., 1958, 244).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гестапівець | гестапівці |
Родовий | гестапівця | гестапівців |
Давальний | гестапівцеві, гестапівцю | гестапівцям |
Знахідний | гестапівця | гестапівців |
Орудний | гестапівцем | гестапівцями |
Місцевий | на/у гестапівці, гестапівцеві | на/у гестапівцях |
Кличний | гестапівцю | гестапівці |