абордаж
АБОРДАЖ, у, ч. Старовинний спосіб морського бою - зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою. Кинулися козаки на абордаж і за годину відмикали кайдани у невільників і пускали галери на дно (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110).
@ Брати (взяти) на абордаж судно (корабель) - атакувати судно способом абордажу. Сиві й велетенські на зріст прадіди брали на абордаж ворожі кораблі (Кучер, Прощай.., 1957, 137).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | абордаж | абордажі |
Родовий | абордажу | абордажів |
Давальний | абордажу, абордажеві | абордажам |
Знахідний | абордаж | абордажі |
Орудний | абордажем | абордажами |
Місцевий | на/у абордажі, абордажу | на/у абордажах |
Кличний | абордаже | абордажі |