шепт
ШЕПТ, у, ч., розм. Те саме, що шепіт. Він поволі забувся і з шепту перейшов до голосної бесіди (Фр., І, 1955, 340); Вона знизила голос аж до шепту (Л. Укр., III, 1952, 714); Тепер же він почувсь зовсім щасливий На тім візку, тонучи в тиху тьму, В той рай живий, в лугів тих озера бездонні, Під шемріт рік дзвінкий і ліса шепти сонні (Фр., X, 1954, 202); А скільки було шептів та поговорів на її весіллі про те, як і чому вона "піймала" Порицького (Л. Укр., III, 1952, 748); І знов плакала Маруся, уявляючи собі всю ту картину: і здивовання о. Василя, змішане зі страхом за свою репутацію, і шепти та смішки цілого повіту (Хотк., II, 1966, 168); Тим часом Гапка заходилась з вечерею, бряжчала мисками, стукала і щось комусь з великим опалом доводила шептом (Вовчок, VI, 1956, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шепт | шепти |
Родовий | шепту | шептів |
Давальний | шептові, шепту | шептам |
Знахідний | шепт | шепти |
Орудний | шептом | шептами |
Місцевий | на/у шепті | на/у шептах |
Кличний | шепте | шепти |