шарпання
ШАРПАННЯ, я, с. Дія за знач. шарпати і шарпатися. Шарпання дверима припинилось, але ніхто не заходив (Трубл., Мандр., 1938, 132); Однак грубе шарпання, оце, що він так.. стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно. Сили її мовби одразу вернулись (Гончар, II, 1959, 99); Залізний дах сільради аж лопотів від скаженого шарпання вітру (Кир., Вибр., 1960, 284).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шарпання | шарпання |
Родовий | шарпання | шарпань |
Давальний | шарпанню | шарпанням |
Знахідний | шарпання | шарпання |
Орудний | шарпанням | шарпаннями |
Місцевий | на/у шарпанні | на/у шарпаннях |
Кличний | шарпання | шарпання |