хробачок
ХРОБАЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до хробак. Чорноголовий дятел лазив по корі, постукував дзьобом об стовбур, шукаючи хробачків (Тулуб, Людолови, I, 1957, 64); Де ж тая коровиця? В коробочку сі сховала. Де ж тая коробочка? Хробачки розточили! (Укр. дит. фолькл., 1962, 74); Його душу оповили сумніви. Він намагається приспати в собі хробачка остраху й каяття. Але хробачок не піддається (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 161); Дністровий зрозумів, що сказав дурницю. Його таки точив хробачок самолюбства. Чому це обрали не його, а Серідку? (Мушк., Чорний хліб, 1960, 63); *У порівн. Голова Хоми важко лежить на долонях. Дивний спокій ллється по його жилах, тільки глибоко десь, на самому споді у грудях, хробачком корчиться сміх (Коцюб., II, 1955, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хробачок | хробачки |
Родовий | хробачка | хробачків |
Давальний | хробачкові, хробачку | хробачкам |
Знахідний | хробачка | хробачків |
Орудний | хробачком | хробачками |
Місцевий | на/у хробачку, хробачкові | на/у хробачках |
Кличний | хробачку | хробачки |