хлющати
ХЛЮЩАТИ, щить, недок., розм. 1. Сильно йти, лити (перев. про дощ). Хай хоч ще й дощі холодні хлющатимуть.., все одно швидко настануть чудові теплі дні (Збан., Мор. чайка, 1959, 245); // Текти, стікати з кого-, чого-небудь. Прокинувся - мокрий: хлющить з мене піт! (Нех., Казки.., І958, 46); // Бути дуже мокрим, перенасиченим вологою. Вітовський та Оссолінський вскочили в намет мокрі, як хлющ, аж одежа на їх хлющала (Н.-Лев., VII, 1966, 247); Ситник нарешті міг згребти малого і потягти до свого візка, одною рукою міцно тримаючи його, а другою витираючи бороду й вуса, що аж хлющали від поту (Загреб., Диво, 1968, 51); // безос. Ото обмочило тебе дощем, аж хлющить (Сл. Гр.).
2. Те саме, що хлюпати 1; // безос. - Ноги грузнуть, аж в постолах хлющить (Коцюб., І, 1955, 348); Дощ не вщухав. Під ногами хлющало (Десняк, Вибр., 1947, 189); Земля тут так насичена водою,що де не станеш - там і хлющить з-під чобота (Шиян, Партиз. край, 1946, 148).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хлющу | хлющимо |
2 особа | хлющиш | хлющите |
3 особа | хлющить | хлющать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хлющатиму | хлющатимемо |
2 особа | хлющатимеш | хлющатимете |
3 особа | хлющатиме | хлющатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хлющав | хлющали |
Жіночий рід | хлющала | |
Середній рід | хлющало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хлющімо | |
2 особа | хлющи | хлющіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хлющячи | |
Минулий час | хлющавши |