трохи
ТРОХИ, присл . 1. До деякої міри; дещо. Як ось стан вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (Котл., І, 1952, 159); - Цей дощик - радість всім велика. Земля посхла була - от він її змочив; Травицю трохи підживив (Гл., Вибр., 1951, 35); Багіров почував себе трохи винним перед командиром роти (Гончар, III, 1959, 69); // Злегка, не дуже сильно. Як дошкулить несвітський біль, він [велет] трохи ворухнеться, по тілу корчі пробіжать, уся земля здригнеться (Л. Укр., І, 1951, 460); Міністр.. трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Янов., II, 1958, 110); - Марусю, - припинив її трохи за лікоть парубок. - Марусю.. Ти не виривайся вперед... (Хотк., І, 1966, 108); - А от і Мірошниченко! - посміхнувся йому трохи побитий віспою невисокий Іван Руденко (Стельмах, II, 1962, 140); - І зовсім тобі забило памороки чи так... трохи? (Тют., Вир, 1964, 105); // Протягом нетривалого часу, недовго. Трохи помовчали. Далі піп питає мене: - Де твій рід і який твій рід? (Вовчок, VI, 1956, 245); [Відьма (співає тихо ):] Ой у гаї погуляю, В Дунаї скупаюсь. В зеленому баговинні Трохи одпочину... (Шевч., II, 1963, 308); Він подав Яшкові сопілку, і той пильно почав оглядати її. Узяв у рот і посвистів трохи (Головко, І, 1957, 130); // Недалеко. Вона підвелася на весь зріст, трохи відійшла, схилила голівку набік і милувалася своєю роботою (Тулуб, В степу.., 1964, 176); Проїхавши трохи, вони оглянулись назад, їх хутір немов у землю сховався (Довж., І, 1958, 226).
2. Небагато, мало; у незначній кількості. З досади висунула вона галушки з печі, всипала трохи в миску, сама сіла вечеряти (Мирний, І, 1949, 346); Я дуже, дуже радий, що.. матиму хоч трохи вільного часу для себе й своєї роботи! (Коцюб., III, 1956, 190); Намацали.. хмизу трохи та ще того-сього наскубли; продерли у стіні [куреня] дірку та й давай огонь розводити (Хотк., І, 1966, 169); І я подумав: хоч би трохи Його енергії мені - Всю велич і красу епохи Я перелив би у пісні! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 60); // у знач. неознач. кільк. числ. Деяка кількість; кілька, декілька. Таких Ведмедів на приміті Ще трохи є у нашому повіті (Гл., Вибр., 1951, 57); Герт подав команду, трохи людей одійшло ліворуч і стало, а решта пішла купою геть (Ю. Янов., II, 1958, 178); // у знач. присудк. сл. Мало, не вистачить. - Сих грошей трохи; або давай усі, або геть собі!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 476).
І (й) трохи - нітрохи, зовсім. Мати бурчала, гнівилася, а до Галі і трохи те не доходило, мов не до неї була річ (Мирний, IV, 1955, 120); Не вагаймось і трохи, що справді всі речі природні У світовому просторі додолу тяжать прямовисно (Зеров, Вибр., 1966, 163); Не трохи - багато. - Відкіль такії се мандрьохи, І так уже вас тут не трохи, Якого чорта ви прийшли? (Котл., І, 1952, ,132); Там коло льоху Базар люду насходилось Та й панства не трохи (Шевч., І, 1963, 303); Трохи віддалік - на деякій відстані, не зовсім близько. Дарка оглянулась. За нею, трохи віддалік, стояла Юзя і так жалібно-тужно дивилась... (Л. Укр., ІІІ,1952, 650); Трохи згодом (розм. перегодя, перегодом) - через деякий час, через скількись часу. Старі помовчали, зітхнули глибоко, а трохи згодом поснули (Коцюб., І, 1955, 95); Трохи перегодя в тій самій світлиці, на тих самих місцях, як і ввечері, сиділи на канапі панотці і мовчали (Н.-Лев., І, 1956, 129); Трохи на головах не ходити див. голова; Трохи не... - уживається при вказуванні на якусь крайню межу (в дії, ознаці і т. ін.); ледве не..., мало не... [Відьма:] Трохи була не втопилась, Та жаль було кинуть Близняточок (Шевч., II, 1963, 310); Цвинтар заріс черешником да зіллям трохи не в пояс (Вовчок, І, 1955, 70); Після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Тют., Вир, 1964, 121).