охабень
ОХАБЕНЬ, бня, ч. Довгий і широкий давньоруський верхній одяг, що мав вигляд каптана з чотирикутним відкладним коміром і довгими прямими, часто відкидними рукавами. Глуха ніч, а він на охабень кожух одягнув, насунув на голову високу соболину шапку і весь двір обійшов (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 66); Ситник нарешті простромив крізь прорізи охабня свої коротенькі руки (Загреб., Диво, 1968, 649).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | охабень | охабні |
Родовий | охабня | охабнів |
Давальний | охабневі, охабню | охабням |
Знахідний | охабень | охабні |
Орудний | охабнем | охабнями |
Місцевий | на/у охабні | на/у охабнях |
Кличний | охабню | охабні |