освячений
ОСВЯЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до освятити. Сухі трави, чорнобривці й мак, освячений на спаса, - дарують хаті степові пахощі (Ю. Янов., І, 1958, 176); Знали [люди], що від сьогодні земля не панська, а людська, що народ одбирає її назад, у свою власність. Ниву, освячену працею рук дідів та унуків (Коцюб., II, 1955, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | освячений | освячена | освячене | освячені |
Родовий | освяченого | освяченої | освяченого | освячених |
Давальний | освяченому | освяченій | освяченому | освяченим |
Знахідний | освячений, освяченого | освячену | освячене | освячені, освячених |
Орудний | освяченим | освяченою | освяченим | освяченими |
Місцевий | на/у освяченому, освяченім | на/у освяченій | на/у освяченому, освяченім | на/у освячених |