опірний
ОПІРНИЙ, а, е, рідко. Який відзначається опором, протидією чому-небудь; непокірний. В нього [отамана] вже вступив опірний дух (Хотк., II, 1966, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опірний | опірна | опірне | опірні |
Родовий | опірного | опірної | опірного | опірних |
Давальний | опірному | опірній | опірному | опірним |
Знахідний | опірний, опірного | опірну | опірне | опірні, опірних |
Орудний | опірним | опірною | опірним | опірними |
Місцевий | на/у опірному, опірнім | на/у опірній | на/у опірному, опірнім | на/у опірних |