оперативний
ОПЕРАТИВНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки; Оперативне лікування.
2. Стос. до військової операції, пов'язаний з військовою операцією. Раніше за всіх зведення взнає боєць. Це з тієї простої причини, що сам він і є учасником бойових подій оперативного зведення (Перв., Атака.., 1946, 164); * Образно. Сільрада обернулася на оперативний штаб розгорнутого наступу на віковічні традиції селянської обмеженості (Епік, Тв., 1958, 208).
3. Який безпосередньо здійснює що-небудь, виконує якесь завдання. Оперативний черговий провів Павла глибокими ходами сполучення (Кучер, Голод, 1961, 81); Оперативна група; Оперативний відділ; // Пов'язаний з безпосереднім практичним виконанням яких-небудь завдань. Проблеми безперервного оперативного планування і безперервного оперативного обліку та контролю виробництва слід вирішувати в єдиному комплексі (Роб. газ., 21.VІІ 1965, 2).
4. Здатний правильно і швидко виконувати ті чи інші практичні завдання; дійовий. Радянський апарат повинен бути простим, кваліфікованим, дешевим і оперативним, без будь-яких проявів бюрократизму, формалізму і тяганини (Програма КПРС, 1961, 91); Оперативне керівництво; Оперативний організатор.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оперативний | оперативна | оперативне | оперативні |
Родовий | оперативного | оперативної | оперативного | оперативних |
Давальний | оперативному | оперативній | оперативному | оперативним |
Знахідний | оперативний, оперативного | оперативну | оперативне | оперативні, оперативних |
Орудний | оперативним | оперативною | оперативним | оперативними |
Місцевий | на/у оперативному, оперативнім | на/у оперативній | на/у оперативному, оперативнім | на/у оперативних |