окультурення
ОКУЛЬТУРЕННЯ, я, с., с. г . Дія за знач. окультурити 1. Колгоспи Тернопільської області взялись за окультурення грунтів, за освоєння обгрунтованої системи удобрення (Хлібороб Укр., 10, 1965, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окультурення | окультурення |
Родовий | окультурення | окультурень |
Давальний | окультуренню | окультуренням |
Знахідний | окультурення | окультурення |
Орудний | окультуренням | окультуреннями |
Місцевий | на/у окультуренні | на/у окультуреннях |
Кличний | окультурення | окультурення |