обшарпанець
ОБШАРПАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обірванець. [Леон:] І хіба ви не чули про того бога, що сам нахилив голову, коли ватага голодних обшарпанців наважилася захопити діамант з його корони? (Мам., Тв., 1962, 105); // зневажл. Бідна, незаможна людина. [Микита:] Так, отже, кажу: хоч би я мав і душу свою занапастить, а не попущу, щоб.. надо мною узяв верх отой обшарпанець, голодранець! (Кроп., І, 1958, 77); Діставши прочухана від Гриценка, він крикнув йому: - Обшарпанець ти, і батько в тебе тільки Крути-Гаврило, а мій - начальник (Сенч., Опов., 1959, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обшарпанець | обшарпанці |
Родовий | обшарпанця | обшарпанців |
Давальний | обшарпанцеві, обшарпанцю | обшарпанцям |
Знахідний | обшарпанця | обшарпанців |
Орудний | обшарпанцем | обшарпанцями |
Місцевий | на/у обшарпанці, обшарпанцеві | на/у обшарпанцях |
Кличний | обшарпанцю | обшарпанці |