обумовлювання
ОБУМОВЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. обумовлювати і обумовлюватися.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обумовлювання | обумовлювання |
Родовий | обумовлювання | обумовлювань |
Давальний | обумовлюванню | обумовлюванням |
Знахідний | обумовлювання | обумовлювання |
Орудний | обумовлюванням | обумовлюваннями |
Місцевий | на/у обумовлюванні | на/у обумовлюваннях |
Кличний | обумовлювання | обумовлювання |