обумовлення
ОБУМОВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. обумовити. Твори письменника виховують не тільки читача, а й його самого. Кожний рядок є наслідком не лише попереднього розвитку особистості, а якоюсь мірою і обумовленням її подальшого розвитку (Вітч., 12, 1968, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обумовлення | обумовлення |
Родовий | обумовлення | обумовлень |
Давальний | обумовленню | обумовленням |
Знахідний | обумовлення | обумовлення |
Орудний | обумовленням | обумовленнями |
Місцевий | на/у обумовленні | на/у обумовленнях |
Кличний | обумовлення | обумовлення |