настрій
НАСТРІЙ, рою, ч. 1. Внутрішній, душевний стан. О. Василь.. дивувався цій раптовій зміні в настрої вчительки, хоч ця зміна була йому приємна (Коцюб., І, 1955, 317); Настрій у нього був чудовий (Тулуб, В степу.., 1964, 246); * Образно. Гори щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка, хмурився ліс (Коцюб., II, 1955, 308).
2. Напрям думок, інтересів, почуттів і т. ін.; настроєність. Рідкодуб намагався в окремих вигуках вловити настрій зборів (Кир., Вибр., 1960, 254); По настрою в залі він уже бачив, що затримувати увагу зборів на пропозиції Кузіна нема рації, - провалять (Головко, II, 1957, 545).
3. Охота, бажання робити що-небудь, займатися чимсь. Моя урядова праця забирає у мене весь час, та ще здоров'я не служить, настрою нема (Коцюб., III, 1956, 256); Сиділа над нею [повістю] до 4-ї, а то й до 5-ї години ночі, - бо вдень нема часу і настрою (Л. Укр., V, 1956, 131).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | настрій | настрої |
Родовий | настрою | настроїв |
Давальний | настроєві, настрою | настроям |
Знахідний | настрій | настрої |
Орудний | настроєм | настроями |
Місцевий | на/у настрої | на/у настроях |
Кличний | настрою | настрої |
настроїти
НАСТРОЇТИ див. настроювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настрою | настроїмо |
2 особа | настроїш | настроїте |
3 особа | настроїть | настроять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | настроїв | настроїли |
Жіночий рід | настроїла | |
Середній рід | настроїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настроймо | |
2 особа | настрой | настройте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | настроївши |