міряний
МІРЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до міряти. - Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні, бери, займай, скільки сили твоєї (Коцюб., І, 1955, 379); І вино стане іншим - не міряне чашею, Як потоки, як сонцем запалені бризки (Мал., Звенигора, 1952, 171).
Не міряно - дуже багато. [Чабан:] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (Вас., III, 1960, 241); Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (Стельмах, І, 1962, 197).
2. розм. Те саме, що мірний 1. Туркіт ішов зразу повільний, міряний, два удари і пауза, два удари і пауза, мов важка їзда по грудді (Фр., VII, 1951, 347).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | міряний | міряна | міряне | міряні |
Родовий | міряного | міряної | міряного | міряних |
Давальний | міряному | міряній | міряному | міряним |
Знахідний | міряний, міряного | міряну | міряне | міряні, міряних |
Орудний | міряним | міряною | міряним | міряними |
Місцевий | на/у міряному, мірянім | на/у міряній | на/у міряному, мірянім | на/у міряних |