морщити
МОРЩИТИ, щу, щиш, недок., перех. 1. Робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо. Ясь надимався, взявшись у бік рукою, супив брови, морщив своє молоде лице, щоб додати собі більше панського виду (Н.-Лев., І, 1956, 161); Надаремно Марусяк морщив брови, думаючи, тер собі чоло - з того нічого не виходило. В голову лізли самі дурниці (Хотк., II, 1966, 226); Чабан Дмитро морщить чоло і дивиться кудись далеко в степ (Ірчан, II, 1958, 407).
2. Утворювати брижі на поверхні води. Вітер гне всі дерева, морщить всю воду (Стеф., II, 1953, 45); Вітер морщив у калюжах синю воду (Грим., Подробиці.., 1956,159).
& Морщити постоли, заст. - робити, шити постоли. Дід Шайтан ані хижки не мав, ні хатини, а жив тим, що морщив людям постоли (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 311).
& Морщити [із себе] сироту - вдавати із себе сироту. Особливо ж смішна була величезна.. стать Вовкуна, коли він кулився, і кривився, і морщив із себе сироту (Фр., III, 1950, 26).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | морщу | морщимо |
2 особа | морщиш | морщите |
3 особа | морщить | морщать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | морщитиму | морщитимемо |
2 особа | морщитимеш | морщитимете |
3 особа | морщитиме | морщитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | морщив | морщили |
Жіночий рід | морщила | |
Середній рід | морщило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | морщмо | |
2 особа | морщ | морщіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | морщячи | |
Минулий час | морщивши |