миттєвий
МИТТЄВИЙ, а, е, МИТТЬОВИЙ, а, е. 1. Який триває, існує лише мить; короткочасний, скороминущий. Приходив [Мічурін] до неї [природи] вже не як узурпатор і воїн, який вимагав покори, а як.. мізерно дрібна її частка, скороминуща, майже миттєва в безупинному русі життя (Довж., І, 1958, 498); Радісно і трохи аж тоскно стало дівчині від цієї миттєвої зустрічі з капітаном (Гончар, Тронка, 1963, 182).
2. Який має відбутися, статися швидко, раптово. У практиці польотів на сучасному винищувачі неминучі гострі ситуації, які вимагають миттєвого з'ясування причин їх появи і блискавичної реакції (Рад. Укр., 12.VІІІ 1961, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | миттєвий | миттєва | миттєве | миттєві |
Родовий | миттєвого | миттєвої | миттєвого | миттєвих |
Давальний | миттєвому | миттєвій | миттєвому | миттєвим |
Знахідний | миттєвий, миттєвого | миттєву | миттєве | миттєві, миттєвих |
Орудний | миттєвим | миттєвою | миттєвим | миттєвими |
Місцевий | на/у миттєвому, миттєвім | на/у миттєвій | на/у миттєвому, миттєвім | на/у миттєвих |