митниця
МИТНИЦЯ, і, ж. Установа, що здійснює контроль за провезенням товарів через кордон і за оподаткуванням їх. Феодали прагнули використати торгівлю як джерело великих доходів. Великі князі почали посилено створювати митниці (Іст. УРСР, І, 1953, 127); [Ю д а:] Був там митар [митник] посеред них. Так що ж, не все одно на митниці сидіти, чи ходити за хлібом жебраним? - однака честь! (Л. Укр., III, 1952, 136); - Спробує митниця затримати його валку, вимагаючи мита (Тулуб, Людолови, І, 1957, 298).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | митниця | митниці |
Родовий | митниці | митниць |
Давальний | митниці | митницям |
Знахідний | митницю | митниці |
Орудний | митницею | митницями |
Місцевий | на/у митниці | на/у митницях |
Кличний | митнице | митниці |