заґелґотати
ЗАГЕЛГОТАТИ, очу, очеш і ЗАГЕЛГОТІТИ, очу, отиш, док . 1. Підсил. до загелгати. Гуси загелготіли на березі (Ю. Янов., II, 1954, 166).
2. перен., розм. Почати голосно, збуджено говорити; закричати, загомоніти. Матушки, мов гуски, загелготали: - Та що ви, отець Хризант? (Кол., Терен.., 1959, 229); Бабахнув зненацька пістолетний постріл. Загавкали сторожові пси, загелготіли, забігали по табору конвоїри (Коз., Гарячі руки, 1960, 168).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заґелґочу | заґелґочемо |
2 особа | заґелґочеш | заґелґочете |
3 особа | заґелґоче | заґелґочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заґелґотав | заґелґотали |
Жіночий рід | заґелґотала | |
Середній рід | заґелґотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заґелґочімо | |
2 особа | заґелґочи | заґелґочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заґелґотавши |