замуркотати
ЗАМУРКОТАТИ, очу, очеш і ЗАМУРКОТІТІ очу, отиш, док., перех. і неперех. Підсил. до замуркати. З якогось закапелка виліз кіт, ткнувся Лаврінові в коліна і, розніжений теплом і запахом м'яса, голосно замуркотів (Донч., III, 1956, 126); Гриць замуркотів щось під носом, а потому вхопився обома чорними, костистими руками за голову (Март., Тв., 1954, 61); * Образно. Назустріч прибулим вибіг срібний потічок і кошеням замуркотав під ногами (Гжицький, Опришки, 1962, 12).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замуркочу | замуркочемо |
2 особа | замуркочеш | замуркочете |
3 особа | замуркоче | замуркочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замуркотав | замуркотали |
Жіночий рід | замуркотала | |
Середній рід | замуркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замуркочімо | |
2 особа | замуркочи | замуркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | замуркотавши |