замріяний
ЗАМРІЯНИЙ, а, е. 1. Який віддався мріям, поринув у мрії. Ми сиділи замріяні і суворі на зогрітій сонцем землі (Цюпа, Три явори, 1958, 4); Замріяна Тамара і не помітила, як опинилася на проспекті (Хижняк, Тамара, 1959, 42); // Який виражає мрійливість. Тихий, замріяний усміх не сходив у Цигулі з уст (Головко, II, 1957, 299); Ніби крізь сон, несподівано м'яким, замріяним голосом Валерик заговорив у бік неосяжного степу (Гончар, Таврія, 1952, 121); * Образно. Глибока ніч. Із висоти Спокійно сяє місяць ніжний. І сад замріяний застиг В полоні тихім, білосніжнім (Шер., Дорога.., 1957. 132).
2. рідко. Те саме, що мрійливий. Закоханий і молодий, замріяний і енергійний, прийшов до каменю й руди, од поля - в край металургійний (Рудь, Дон. зорі, 1958, 12); - А мені такі подобаються, замріяні й несміливі, - мовив Мишко й глянув на дівчину. Як то вона на це реагуватиме? (Кучер, Голод, 1961, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | замріяний | замріяна | замріяне | замріяні |
Родовий | замріяного | замріяної | замріяного | замріяних |
Давальний | замріяному | замріяній | замріяному | замріяним |
Знахідний | замріяний, замріяного | замріяну | замріяне | замріяні, замріяних |
Орудний | замріяним | замріяною | замріяним | замріяними |
Місцевий | на/у замріяному, замріянім | на/у замріяній | на/у замріяному, замріянім | на/у замріяних |