задиханий
ЗАДИХАНИЙ, а, е. 1. Який задихався від швидкого бігу, втоми, хвилювання і т. ін. Вбігає мій Василько задиханий, блідий, і за ним два чоловіки в хату (Вовчок, 1, 1955, 276); За тином, схований у тінь, Іржав тривожно й лячно кінь, - До нього лугом навпростець Підбіг задиханий гонець (Бажан, Роки, 1957, 233).
2. Уривчастий від бігу, втоми, хвилювання і т. ін. (про голос, розмову). - А жилава скотина! А кріпка гадина! - почувся чийсь тихий, задиханий голос (Вас., Незібр. тв., 1941, 182); Мені почувся чийсь задиханий півшепіт (Жур., Вечір.., 1958, 271).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задиханий | задихана | задихане | задихані |
Родовий | задиханого | задиханої | задиханого | задиханих |
Давальний | задиханому | задиханій | задиханому | задиханим |
Знахідний | задиханий, задиханого | задихану | задихане | задихані, задиханих |
Орудний | задиханим | задиханою | задиханим | задиханими |
Місцевий | на/у задиханому, задиханім | на/у задиханій | на/у задиханому, задиханім | на/у задиханих |