дітогубець
ДІТОГУБЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що дітовбивець. Дівчина вся тремтіла. Руки конвульсивно стискалися і розтискалися, наче хотіла вона задушити старого дітогубця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 350).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дітогубець | дітогубці |
Родовий | дітогубця | дітогубців |
Давальний | дітогубцеві, дітогубцю | дітогубцям |
Знахідний | дітогубця | дітогубців |
Орудний | дітогубцем | дітогубцями |
Місцевий | на/у дітогубці, дітогубцеві | на/у дітогубцях |
Кличний | дітогубцю | дітогубці |