діткливий
ДІТКЛИВИЙ, а, е. 1. Який дуже вражає; дошкульний. Ти [про долю] частіше строїш жарти, Та й то жарти так діткливі, Що, немов від чемериці, Не одному бідоласі Все життя вертить у носі, У очах свічки стоять! (Фр., XIII, 1954, 10); Замковий досить стримано похвалив свого колишнього заступника, ніжним голосом додав з якимсь діткливим жалем: - Знаєш, поїхав, немов на край світа, і зник (Ле, Право.., 1957, 274).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | діткливий | дітклива | діткливе | діткливі |
Родовий | діткливого | діткливої | діткливого | діткливих |
Давальний | діткливому | діткливій | діткливому | діткливим |
Знахідний | діткливий, діткливого | діткливу | діткливе | діткливі, діткливих |
Орудний | діткливим | діткливою | діткливим | діткливими |
Місцевий | на/у діткливому, діткливім | на/у діткливій | на/у діткливому, діткливім | на/у діткливих |