дірявий
ДІРЯВИЙ, а, е. Який має діру або діри. Один з соцьких зайшов за хату, підійшов до дірявого причільного вікна, сунув Чіпку під бік палицею (Мирний, II, 1954, 184); Ми мокли зверху і внизу, Бо човен протікав дірявий (Рильський, Поеми, 1957, 180); У діряві, щілинкуваті двері проходить вітер (Кир., Вибр., 1960, 353); // Зношений до дір (про одежу, взуття і т. ін.); драний, подертий. Дірявого мішка не наповниш (Укр.. присл.., 1955, 165); Потюпала вража баба додому, тільки поглядує на свої діряві черевики та думає, яка-то вона гарна буде в червоних чоботях! (Стор., І, 1957, 24); Вона заклякла на дощі; діряве пальтечко не гріло (Хижняк, Тамара, 1959, 164).
@ Голова (пам'ять і т. ін.) дірява - забутливий, безпам'ятний. Ну, ото ж яка дірява голова! Збирався подзвонити з заводу, щоб не шукати їх з онуком, і не подзвонив (Ю. Янов., І, 1958, 435).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дірявий | дірява | діряве | діряві |
Родовий | дірявого | дірявої | дірявого | дірявих |
Давальний | дірявому | дірявій | дірявому | дірявим |
Знахідний | дірявий, дірявого | діряву | діряве | діряві, дірявих |
Орудний | дірявим | дірявою | дірявим | дірявими |
Місцевий | на/у дірявому, дірявім | на/у дірявій | на/у дірявому, дірявім | на/у дірявих |