діакінез
ДІАКІНЕЗ, -у, ч. Кінцева стадія першої фази (профази) мейотичного поділу ядра, після якої гомологічні хромосоми, між якими утворюється перехрест, виявляються готовими до поділу; характеризується максимальною спіралізацією хромосом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діакінез | діакінези |
Родовий | діакінезу | діакінезів |
Давальний | діакінезові, діакінезу | діакінезам |
Знахідний | діакінез | діакінези |
Орудний | діакінезом | діакінезами |
Місцевий | на/у діакінезі | на/у діакінезах |
Кличний | діакінезе | діакінези |