дюгонь
ДЮГОНЬ, -я, ч. Рослиноїдний морський ссавець ряду сиреноподібних; поширений переважно в Індійському океані; максимальна зафіксована довжина тіла (самець, спійманий у Червоному морі) дорівнювала 5,8 м.; виражений статевий диморфізм: самці більші за самок; невелика малорухома голова переходить в масивний веретеноподібний тулуб, який закінчується хвостовим плавником, розташованим горизонтально; хвіст формою відрізняється від хвоста ламантінів і нагадує хвіст китоподібних: дві його лопаті розділені глибокою виїмкою; передні кінцівки перетворилися на гнучкі ластоподібні плавники завдовжки 35–45 см.; від нижніх кінцівок залишилися тільки рудиментарні тазові кістки, приховані в мускулатурі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дюгонь | дюгоні |
Родовий | дюгоня | дюгонів |
Давальний | дюгоневі, дюгоню | дюгоням |
Знахідний | дюгоня | дюгонів |
Орудний | дюгонем | дюгонями |
Місцевий | на/у дюгоні, дюгоневі | на/у дюгонях |
Кличний | дюгоню | дюгоні |