допитувати
ДОПИТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОПИТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і неперех. Настійливо розпитувати про що-небудь. [Яким:] Як почали на весіллі допитувать: мовчить, мовчить, як води в рот набрала (Кроп., II, 1958, 358); - З ким же ти прийшов? - допитував дехто у Івася (Мирний, І, 1954, 259); Тісніше оточили люди секретаря, слухають, допитують та радіють (Шиян, Партиз. край, 1946, 129).
2. перех. Робити допит. Штабний офіцер з молдаванином-перекладачем допитував полонених, захоплених сьогодні (Гончар, І, 1954, 47); - Слідство мало нагоду мене допитати (Ле, Міжгір'я, 1953, 290).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | допитую | допитуємо |
2 особа | допитуєш | допитуєте |
3 особа | допитує | допитують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | допитуватиму | допитуватимемо |
2 особа | допитуватимеш | допитуватимете |
3 особа | допитуватиме | допитуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | допитував | допитували |
Жіночий рід | допитувала | |
Середній рід | допитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | допитуймо | |
2 особа | допитуй | допитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | допитуючи | |
Минулий час | допитувавши |