допитуваний
ДОПИТУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. ч. до допитувати; // у знач. ім. допитувані, них, мн. (одн. допитуваний, ного, ч .). Ті, кого допитують. - Я ж вам сказав уже, - несміливо озвався допитуваний (Збан., Єдина, 1959, 106).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | допитуваний | допитувана | допитуване | допитувані |
Родовий | допитуваного | допитуваної | допитуваного | допитуваних |
Давальний | допитуваному | допитуваній | допитуваному | допитуваним |
Знахідний | допитуваний, допитуваного | допитувану | допитуване | допитувані, допитуваних |
Орудний | допитуваним | допитуваною | допитуваним | допитуваними |
Місцевий | на/у допитуваному, допитуванім | на/у допитуваній | на/у допитуваному, допитуванім | на/у допитуваних |