добудовник
ДОБУДОВНИК, а, ч. Той, хто доводить будування чого-небудь до кінця. Ідучи назустріч Першотравню, бригади монтажників, електрозварників, добудовників [на «Ленінській кузні»] закінчують останні роботи на кількох океанських риболовецьких траулерах (Веч. Київ, 15.ІУ 1968, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | добудовник | добудовники |
Родовий | добудовника | добудовників |
Давальний | добудовникові, добудовнику | добудовникам |
Знахідний | добудовника | добудовників |
Орудний | добудовником | добудовниками |
Місцевий | на/у добудовнику, добудовникові | на/у добудовниках |
Кличний | добудовнику | добудовники |