добротний
ДОБРОТНИЙ, а, е. Добре зроблений; вигот. з доброго, високоякісного матеріалу; доброякісний. Немає тут похилих хатин під соломою - виросли добротні будинки під залізом і черепицею (Цюпа, Україна.., 1960, 248); Біля мене сів літній чоловік у добротному кожусі з сірим каракулевим коміром (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 115); // Міцний. Без будь-якої потреби лапнувся [генерал] за зброю на добротних ременях з блискучими латунними пряжками (Ле, Клен. лист, 1960, 99); Незабаром захекана спиняється [людина] на ганку проти дверей з добротним засувом (Шиян, Баланда, 1957, 61); // Дуже добрий, високої якості. Та десятина.. заколосилась, зерна добротного ріку широку, чисту, златоплинну в просторі засіки влила (Гонч., Вибр., 1959, 352); Там уже висіли нові генеральські шинелі та плащі з чистого й добротного сукна (Кучер, Чорноморці, 1956, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | добротний | добротна | добротне | добротні |
Родовий | добротного | добротної | добротного | добротних |
Давальний | добротному | добротній | добротному | добротним |
Знахідний | добротний, добротного | добротну | добротне | добротні, добротних |
Орудний | добротним | добротною | добротним | добротними |
Місцевий | на/у добротному, добротнім | на/у добротній | на/у добротному, добротнім | на/у добротних |