гуси
ГУСИ, ей, мн. 1. Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю. Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу (Шевч., II, 1953,184); - Ех, шкода! - зітхнув Рудик. - Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Коцюб., І, 1955, 199).
2. Масова народна гра.[Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата - у ворона, у гусей!.. (Кроп., II, 1958, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гуси | |
Родовий | гусей | |
Давальний | гусям | |
Знахідний | гусей | |
Орудний | гусьми | |
Місцевий | на/у гусях | |
Кличний | гуси |
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а): гуси, гусей, гусям, гусьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а, прим.): гуси, гусей, гусям, гусьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 2, а): гуси, гусей, гусям, гусьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 3, а): гуси, гусей, гусям, гусьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 4, в): гуси, гусей, гусям, гусьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 5, в): гуси, гусей, гусям, гусьми