додзьо
ДОДЗЬО, невідм., с. 1. Спершу – місце для медитацій та інших духовних практик у японському буддизмі і синтоїзмі; пізніше цей термін став уживатися і для позначення місця, де проходять тренування, змагання та атестації в японських бойових мистецтвах, таких, як айкідо, дзюдо, карате та ін.; у додзьо не можна входити у взутті; при вході і виході робиться церемоніальний уклін рей; у додзьо заборонено шуміти, займатися непотребством, гаяти час на суєтні справи. 2. Місце, де буддійські монахи практикують буддизм, наприклад, храм. 3. Місце, де група людей знаходиться переважно для того, щоб дисциплінувати себе.