просвітлілий
ПРОСВІТЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до просвітліти. Вона встала, зняла з просвітлілого вікна затемнення (Ю. Янов., II, 1954, 71); Схопилась [Оля], долонями витерла очі, дивилась на нього. Втомлена, просвітліла, голубила його поглядом (Дор., Не повтори.., 1968, 25); Вона якийсь час дивилася мовчки на просвітлілі обличчя юнаків (Кол., Терен.., 1959, 195).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просвітлілий | просвітліла | просвітліле | просвітлілі |
Родовий | просвітлілого | просвітлілої | просвітлілого | просвітлілих |
Давальний | просвітлілому | просвітлілій | просвітлілому | просвітлілим |
Знахідний | просвітлілий, просвітлілого | просвітлілу | просвітліле | просвітлілі, просвітлілих |
Орудний | просвітлілим | просвітлілою | просвітлілим | просвітлілими |
Місцевий | на/у просвітлілому, просвітлілім | на/у просвітлілій | на/у просвітлілому, просвітлілім | на/у просвітлілих |