прогірклий
ПРОГІРКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до прогіркнути. Коли він був уже на вулиці, коли вдихнув .. прогіркле від димів .. повітря, в цеху прогримів вибух (Загреб., Спека, 1961, 163); // у знач. прикм. Обличчя моє мокре од сліз, безперестанку я ковтаю прогірклу слину (Кол., На фронті.., 1959, 142); Божеволіють орди ворожі, І прогірклий вдаль стелеться дим... (Уп., Укр. поема, 1950, 125).
2. у знач. прикм. Неприємний, задушливий (про запах, повітря і т. ін.). Після свіжого повітря в ніс ударив і відразу забив дух прогірклий запах тваринних випарів (Добр., Тече ріка.., 1961, 26).
3. у знач. прикм., перен. Викликаний гіркотою, прикрістю. Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (Гірник, Стартують.., 1963, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прогірклий | прогіркла | прогіркле | прогірклі |
Родовий | прогірклого | прогірклої | прогірклого | прогірклих |
Давальний | прогірклому | прогірклій | прогірклому | прогірклим |
Знахідний | прогірклий, прогірклого | прогірклу | прогіркле | прогірклі, прогірклих |
Орудний | прогірклим | прогірклою | прогірклим | прогірклими |
Місцевий | на/у прогірклому, прогірклім | на/у прогірклій | на/у прогірклому, прогірклім | на/у прогірклих |