прогнівляти
ПРОГНІВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРОГНІВИТИ, влю, виш; мн. прогнівлять; і ПРОГНІВАТИ, аю, аєш, док., перех. Викликати гнів, роздратування; сердити, гнівити. [Герміона:] Чи буде ж добре, як твоя родина просити піде пайки дармової до тих римлян, що ти так ненавидиш? [Антей:] Ще маєм хліба власного доволі. Не прогнівляй богів (Л. Укр., III, 1952, 419); Розказували, що менша дочка прогнівила матір : у себе в хаті раз переховала горничну Уляну (Мирний, І, 1949, 198); Дехто сказав, що дощів випадає мало, дехто зауважив, що бога «ми» прогнівили, а дехто - просто промовчав (Ю. Янов., І, 1958, 98).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогнівляю | прогнівляємо |
2 особа | прогнівляєш | прогнівляєте |
3 особа | прогнівляє | прогнівляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогнівлятиму | прогнівлятимемо |
2 особа | прогнівлятимеш | прогнівлятимете |
3 особа | прогнівлятиме | прогнівлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогнівляв | прогнівляли |
Жіночий рід | прогнівляла | |
Середній рід | прогнівляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогнівляймо | |
2 особа | прогнівляй | прогнівляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прогнівляючи | |
Минулий час | прогнівлявши |