понаносити
ПОНАНОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. 1. Принести одне за одним, частинами багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили [люди] або не понавозили? (Кв.-Осн., II, 1956, 12); Невідомо й хто понаносив гостинців сиротам (Ю. Янов., Мир, 1956, 69); // Занести багато снігу, бруду і т. ін. за ногами до оселі (про багатьох).
2. Нанести в яке-небудь місце багато піску, пилу, мулу і т. ін. (про вітер, течію). Вітер понаносив піску.
@ Чорт і т. ін. понаносив (понаносить) кого - те саме, що Чорт і т. ін . наніс (нанесе) кого (у великій кількості) (див. наносити). Нечиста мати понаносила до нас тих панів, та й стали вони захоплювати наші землі (Стор., І, 1957, 230); - І понаносив дідько сюди на нашу голову всяку цивільну шваль (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 495).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понаношу | понаносимо |
2 особа | понаносиш | понаносите |
3 особа | понаносить | понаносять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понаносив | понаносили |
Жіночий рід | понаносила | |
Середній рід | понаносило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понаносьмо | |
2 особа | понанось | понаносьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понаносивши |