пайовик
ПАЙОВИК, а, ч. Той, хто вніс пай (у 1 знач.) у що-небудь, має пай у чомусь. Колгоспники, працівники радгоспів, механізатори і спеціалісти сільського господарства - всі вони пайовики споживчої кооперації (Хлібороб Укр., 6, 1965, 39); Акції товариства хутко почали вкриватися дивідендами, як бойовища трупами, але вибухнула Жовтнева революція і здула адміністрацію разом з пайовиками (Панч, II, 1956, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пайовик | пайовики |
Родовий | пайовика | пайовиків |
Давальний | пайовикові, пайовику | пайовикам |
Знахідний | пайовика | пайовиків |
Орудний | пайовиком | пайовиками |
Місцевий | на/у пайовику, пайовикові | на/у пайовиках |
Кличний | пайовику | пайовики |