відшмаганий
ВІДШМАГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відшмагати. Роз'їждженим шляхом, під дощем, ішли, відшмагані різками каторжники з Верхівні (Рибак, Помилка.., 1956, 265).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відшмаганий | відшмагана | відшмагане | відшмагані |
Родовий | відшмаганого | відшмаганої | відшмаганого | відшмаганих |
Давальний | відшмаганому | відшмаганій | відшмаганому | відшмаганим |
Знахідний | відшмаганий, відшмаганого | відшмагану | відшмагане | відшмагані, відшмаганих |
Орудний | відшмаганим | відшмаганою | відшмаганим | відшмаганими |
Місцевий | на/у відшмаганому, відшмаганім | на/у відшмаганій | на/у відшмаганому, відшмаганім | на/у відшмаганих |