висікати
ВИСІКАТИ, аю, аєш, недок., ВИСІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. висік, ла, ло; док., перех. 1. Видовбувати заглибини у чому-небудь, вирубувати зображення на чомусь твердому (перев. на камені). Сокирою він висікав, де міг, більші щерби в скалі (Фр., VIII, 1952, 226); Вмів би я - висік би на граніті Руки твої і обличчя твоє (Шпорта, Вибр., 1958, 229); // Вирубувати, витісувати що-небудь з твердого матеріалу (перев. з каменю). Так в скелі мармуру, що зводиться угору, живе огонь невтіленого твору, та треба народитися митцем, щоб висікти з скали його різцем (Голов., Поезії, 1955, 45); // Довбаючи, рубаючи, видобувати. Чув [Антін] тільки потребу творити, жадібно пити з джерела, що сам, як Мойсей, висік із скелі (Коцюб., II, 1955, 295).
2. Вирубувати, знищувати що-небудь гострим знаряддям, холодною зброєю. А я, як схочу, терен висічу, Червоную калиноньку усю виломлю (Чуб., V, 1874, 322).
3. тільки док., заст. Покарати, побивши різками, канчуками і т. ін. Якось дівчинка не допильнувала, та погасла свічечка, - веліла [пані] дівчинку ту висікти (Вовчок, І, 1955, 131).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висікаю | висікаємо |
2 особа | висікаєш | висікаєте |
3 особа | висікає | висікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висікатиму | висікатимемо |
2 особа | висікатимеш | висікатимете |
3 особа | висікатиме | висікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висікав | висікали |
Жіночий рід | висікала | |
Середній рід | висікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висікаймо | |
2 особа | висікай | висікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | висікаючи | |
Минулий час | висікавши |