шаленець
ШАЛЕНЕЦЬ, нця, ч., розм. Те саме, що безумець 2. Не забарилися наскочити й розсатанілі драгуни й кинулись на цих дванадцятеро шаленців; призначені смерті грюкнули враз із рушниць і підставили довгі списи (Стар., Облога.., 1961, 55); - Ну, ось візьміть, тату, і мене на дибу, скарайте палею, бо я теж прошу за Мартин-ка! - Шаленець, хлопчисько...- ледве вимовив збентежений батько (Ле, Хмельницький, І, 1957, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шаленець | шаленці |
Родовий | шаленця | шаленців |
Давальний | шаленцеві, шаленцю | шаленцям |
Знахідний | шаленця | шаленців |
Орудний | шаленцем | шаленцями |
Місцевий | на/у шаленці, шаленцеві | на/у шаленцях |
Кличний | шаленцю | шаленці |