чвакання
ЧВАКАННЯ, я, с. Дія за знач. чвакати і звуки, утворювані цією дією. Серед будь-якого безладного гамору і клекоту відрізнить він рипіння коліс і чвакання кінських копит по болотяному шляху (Рибак, Помилка.., 1956, 14); Коли ледве чутне хлипання стало виразним і перетворилося на голосне чвакання смоків, Курбала спинився (Досв., Вибр., 1959, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чвакання | чвакання |
Родовий | чвакання | чвакань |
Давальний | чваканню | чваканням |
Знахідний | чвакання | чвакання |
Орудний | чваканням | чваканнями |
Місцевий | на/у чваканні | на/у чваканнях |
Кличний | чвакання | чвакання |