хникати
ХНИКАТИ, хникаю, хникаєш і хничу, хничеш, недок., розм. 1. Жалібно плакати, видаючи уривчасті неголосні носові звуки. - І моя баба Ганна колись була весела, а тепер все або хникає, або лається (Н.-Лев., VII, 1966, 118); Уляна з злістю й ненавистю глянула у той куток, де в колисці хникало маленьке, червоненьке, нікому нічого не винне дитятко (Коцюб., І, 1955, 438); [Таня:] І ви, Зіля, кидаєте мене Що ж мені тепер робити Сяду та й буду рюмсать. (Схиляє голову, в жарт хникає) (Вас., III, 1960, 131).
2. перен. Говорити плаксивим голосом. - Чого ж ти з дому пішов..- Я не ходив, мене Карпо підбив,- хникав Івась (Мирний, І, 1954, 289); // Набридливо скаржитися кому-небудь на щось, намагаючись викликати співчуття. - Ой я бідна удовиця,- Стала хникать жалібниця (Гл., Вибр., 1951, 234); - Може, котрийсь з моїх хлопців почне хникати, то ви не кажіть про це Зарічному,- самі розберемось... (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 238).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хникаю | хникаємо |
2 особа | хникаєш | хникаєте |
3 особа | хникає | хникають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хникатиму | хникатимемо |
2 особа | хникатимеш | хникатимете |
3 особа | хникатиме | хникатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хникав | хникали |
Жіночий рід | хникала | |
Середній рід | хникало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хникаймо | |
2 особа | хникай | хникайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хникаючи | |
Минулий час | хникавши |