хвалько
ХВАЛЬКО, а, ч., розм. Хвалькувата людина; хвастун. Поки хвалько нахвалиться - будько набудеться (Укр.. присл.., 1955, 171); Який той Матій дурний - а хвалько!.. (Фр., І, 1955, 118); [1-й парубок:] Хвалився мені один товариш, що ніби покохала його дівчина, та ще й неабияка, а баришня, ну тільки мені здається, що він великий хвалько та ще й брехун!.. (Кроп., II, 1958, 442); [Часник:] У нього завжди була одна порча і зараз є: дуже любить вихвалятися, такий хвалько (Корн., П'єси, 1947, 284); Каринський подумав, що перед ним неабиякий хвалько. Спитав не без іронії: - Ви такі певні цього? (Шовк., Інженери, 1956, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хвалько | хвальки |
Родовий | хвалька | хвальків |
Давальний | хвалькові, хвальку | хвалькам |
Знахідний | хвалька | хвальків |
Орудний | хвальком | хвальками |
Місцевий | на/у хвальку, хвалькові | на/у хвальках |
Кличний | хвальку | хвальки |