тюжити
ТЮЖИТИ, жу, жиш, недок., розм . 1. перех. Лаяти, бити, шмагати. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити. Тюжив, тюжив - поки аж проситись почав (Сл. Гр.).
2. Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Надворі тюжить дощ (Вас., II, 1959, 74); Вже третій день не вщухаючи тюжив дощ (Донч., V, 1957, 153).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюжу | тюжимо |
2 особа | тюжиш | тюжите |
3 особа | тюжить | тюжать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюжитиму | тюжитимемо |
2 особа | тюжитимеш | тюжитимете |
3 особа | тюжитиме | тюжитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тюжив | тюжили |
Жіночий рід | тюжила | |
Середній рід | тюжило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюжмо | |
2 особа | тюж | тюжте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тюжачи | |
Минулий час | тюживши |