типологізація
ТИПОЛОГІЗАЦІЯ, -ї, ж. Метод наукового пізнання, спрямований на розбивку деякої досліджуваної сукупності об'єктів на володіючі певними властивостями впорядковані і систематизовані групи за допомогою ідеалізованої моделі або типу (ідеального або конструктивного); в основі типологізації лежить поняття про нечіткі множини, тобто множини, які не мають чітких границь, коли перехід від приналежності елементів множини до неприналежності їх множині відбувається поступово, не різко, тобто елементи деякої предметної області відносяться до неї лише з відомим ступенем приналежності. // Спосіб виявлення подібності і розходження множини соціальних об'єктів, пошук критеріїв їх класифікації. // Виділення за допомогою соціологічних досліджень окремих типів соціальних явищ, що відображають реально існуючі в суспільстві процеси і явища.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | типологізація | типологізації |
Родовий | типологізації | типологізацій |
Давальний | типологізації | типологізаціям |
Знахідний | типологізацію | типологізації |
Орудний | типологізацією | типологізаціями |
Місцевий | на/у типологізації | на/у типологізаціях |
Кличний | типологізаціє | типологізації |