тещин
ТЕЩИН, а, е. Прикм. до теща; належний тещі. - То пан дуже його вподобав? - перехоплюю, бо мені не до тещиної розмови (Вовчок, VI, 1956, 316); Зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила.. щодня змагатись та лаятись (Н.-Лев., III, 1956, 200); Медовим духом тихої домівки Пахтіли смачно тещині наливки (Мур., Осінні сурми, 1964, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тещин | тещина | тещине | тещині |
Родовий | тещиного | тещиної | тещиного | тещиних |
Давальний | тещиному | тещиній | тещиному | тещиним |
Знахідний | тещин, тещиного | тещину | тещине | тещині, тещиних |
Орудний | тещиним | тещиною | тещиним | тещиними |
Місцевий | на/у тещиному, тещинім | на/у тещиній | на/у тещиному, тещинім | на/у тещиних |